Тени забытых предков (Тіні забутих предків, 1965) Баллада о бомбере (Украина, Россия, 2011) Мультсериал «Казаки» (Украина, 1967-1995) За двумя зайцами (1961) Битва за Севастополь (Незламна, 2015) Влюбленные в Киев (Украина, 2011) Белая гвардия (2011). Телесериал по одноимённому роману Михаила Булгакова Богдан Хмельницкий (1941) Матч (Украина-Россия, 2012)


Цінності українців після Майдану, або Як теле- і кіновиробники про соціальний оптимізм говорили

1 звезда2 звезды3 звезды4 звезд5 звезд6 звезд7 звезд8 звезд9 звезд10 звезд (голосов: 2, средний балл: 2,50)

Дата: 29.07.2015 Автор: Рубрики: Обзоры, Экспертиза Метки: , , , , , , , , , Версия для печати

Цінності українців після Майдану, або Як теле- і кіновиробники про соціальний оптимізм говорили

23 липня 2015 найбільші теле- і кіновиробники країни зібралися, щоб обговорити, які цінності сьогодні потрібно закладати у масовий глядацький продукт, що знімається в Україні.

Дискусія почалась із презентації кількох досліджень цінностей, притаманних та бажаних для сучасних українців. Спільні цінності об’єднують, мотивують і направляють суспільство, роблять його щасливішим, продуктивнішим і успішнішим – але які це мають бути спільні цінності для сьогоднішніх українців? Особливо зважаючи на оновлення суспільства, розпад старої «системи координат» соціальних суджень і потребою у новій, де актуалізована ідентифікація себе «українцем».

Результати дослідження ціннісних орієнтирів українців, що здатні консолідувати, мотивувати і направити націю, проведене у січні-березні 2015 групами StarLightMedia та FILM.UA презентувала керівник відділу зі зв’язків із громадськістю StarLightMedia Ольга Ваганова. За її словами, ці «маяки» можна розділити на три групи: солідарність, економічне процвітання та свободу і відповідальність.

Ольга Захарова, директор зі стратегічного маркетингу «Медіа Групи Україна» поділилася результатами власного дослідження групи про цінності українців: «Українці народжені, щоб жити, найбільша цінність нашої нації – жага життя. Це відрізняє українців від східної ідеології, яку розділяють, у тому числі, росіяни, і яка полягає у тому, щоб померти заради когось чи чогось. Українці вважать себе успішними, коли мають сім’ю і дітей». Якщо говорити про теми для екранного продукту, то українців надихають рідні історія, земля і природа, порозуміння між різними групами людей. Серед трендів сьогодення – теми АТО, вибір між обов’язком і переконанням, боротьба із корупцією і світле майбутнє.

Георгій Коваленко представив дослідження ініціативної групи «21 листопада» і виділив три такі цінності: справедливість, що втілюється в установці «закон один для всіх», чесній праці та достойній винагороді; гідність, яка конкретизується у тому, щоб шанувати і не принижувати інших; свобода, економічна, політична і громадянська. В цілому пан Коваленко зауважив: «Розмова з суспільством про цінності потребує розуміння і пояснення. Якщо ми говоримо про європейські цінності, чи про традиційні цінності українців, ми маємо розуміти, про що ми говоримо. Не треба боятися ставити перед собою просвітницьку мету. Але не забувати, що слово «просвіта» — від слова «світло». Тому наше кіно-око має бути світлим, добрим, позитивним, в тому числі і по відношенню до негараздів. Висвітлювати проблеми — це не тільки їх констатувати, але й намагатися зрозуміти причини та побачити вихід».

Публічна дискусія отримала назву «Створення соціального оптимізму». Як вважає її організатор – ініціативна група #КіноКраїна – це одна з важливих задач, у вирішенні якої здатна допомогти вітчизняна кіно- і телеіндустрія.

Голова Державного агентства з питань кіно Пилип Іллєнко процитував підручник із сценарної майстерності: «Справжнє життя можна подивитися на вулиці безкоштовно». На його думку, українські серіали не конче мають відтворювати реальне життя – негативу українцям зараз і так не бракує. «На жаль, у кінематографі часто вважають, що негативні емоції – це ознака належності до елітного кіно. Насправді, це соціальна хвороба – тягнути на екран найгірше, змагатися у цьому, щоб отримати «Золоту пальмову гілку». З іншого боку, якщо ми говоримо про культурну потребу, про те, яким має бути кіно, то треба відповідати також на дотичні питання: коли і як? Ми говоримо, спираючись на нинішні дослідження, але маємо думати на три роки вперед – саме за стільки це кіно потрапить на екрани. Окрім того, ми маємо використати кіно як інструмент самоідентифікації. Елементарна комедія створює «системні» жарти, які формують у тому числі національну ідентичність. Саме так працюють жарти, запозичені із радянського кіно – вони створюють певні міфи, архетипи та символи. Але їх мало. Для того, щоб було багато, потрібно багато різножанрового кіно, і комедій у тому числі. Я взагалі вважаю, що цей жанр набагато більше сприяє формуванню національній ідентифікації, ніж патетичне драматичне кіно».

За словами Тали Онищук, директора 12 ТО телеканалу СТБ, глядач є на всі жанри, і всі потрібні. «Дійсно, справа не у жанрі, а у пошуку ідентифікації глядача із екранними образами». Але, говорячи про створення соціального оптимізму, важливо не перейти на сперечання про особисті глядацькі смаки.

Ольга Пантелеймонова, директор Star Media, відмічає, що наряду із візуалізацією «казкової країни», кіно має доносити якості та цінності, які таку країну створюють. «Таке кіно потрібне і зрозуміле кожному соціуму, таке кіно не вмиратиме. Успішне суспільство і, як наслідок, сильна та розвинута країна, базуються на деяких речах. Перше – власність, культура. Друге – сімейні цінності, любов, діти. Третє – освіта, повага до знань, вчителів, науковців. І, нарешті, відповідальність. Сила людини, суспільства і, як наслідок, країни – в особистій відповідальності у ставленні до власного життя, власного побуту, розвитку, у взаємовідносинах, у професійній сфері, за свої думки, слова і дії. Суспільство з такими людьми зламати неможливо. Кіно може бути різноманітним, та воно має вчити, завжди примушувати думати! І тоді обов’язково буде знаходити свого глядача».

Соціальні психологи не раз показували, що система цінностей людини і суспільства напряму пов’язані з їхнім рівнем життя. Як то кажуть, «цінності мажуться на хліб». Хоча, за словами керівника StarLight Films Максима Литвинова, на першому місці у закладанні соціальних цінностей знаходяться виховання у найближчому оточенні, найбільше – у сім’ї. А щодо кіно, додала продюсер Star Media Галина Балан-Тимкіна, то воно лише допомагає у вихованні. Звичайно що якісний наратив, особливо кіно і телевізійний – це унікальний «контейнер» для «непомітної» емоційної передачі ціннісних установок глядачам. Але, як зауважила Пані Галина Балан-Тимкіна, важливо саме в сім’ї створювати культуру, в тому числі формувати в дітях розумного глядача. Відповідальність і обов’язок батьків — направляти дитину до «розумного» контенту, корисного дитині і суспільству в цілому.

Тема того, наскільки екранний продукт здатен взяти на себе функцію вихователя, була однією із провідних на дискусії. Генеральний директор продакшн-компанії Front Cinema Тетяна Гнєдаш висловила таку думку: «Кіно і серіали – це форма колективної свідомості. Подібно релігії, це – потужній інструмент дії на громадську думку, настрої у суспільстві. Все залежить від того, в чиїх руках цей інструмент. Майстри художнього слова і кадру, безумовно, визначають якість продукту масового споживача. Але його кількість і, що головне, зміст, завжди визначає замовник. Через це питання ‘’створення соціального оптимізму’’ — це не тільки питання громадянського вибору творчих людей, це питання політичної волі і бізнес-інтересів тих людей, в руках яких влада і гроші. У нашому випадку, це держава і приватний бізнес. Цінність сьогоднішньої дискусії ще і у тому, що в ній беруть участь, окрім творців контенту, представники потенціальних замовників».

Модерував розмову кінокритик, ведучий програми «Підпільна імперія» каналу 1+1 Андрій Алфьоров.

Проект #КіноКраїна – ініціатива, що об’єднала найбільших українських теле- і кіновиробників навколо ідеї розвитку української галузі кіно- і серіального виробництва. Її учасники вже довели глядачу, що розуміють його і вміють знімати для нього. На представленні #КіноКраїни 9 липня 2015 вони продемонстрували, що у них є досвід і бачення, як перетворити аудіо-візуальне виробництво в Україні в ефективну і прибуткову індустрію. «Наше кіно буде не тільки розважати, воно буде приносити користь національній спільноті й экономіці». Учасники ініціативної групи #КіноКраїна: StarLightMedia (телеканали СТБ, ICTV, «Новий канал», М1, М2, QTV), Inter Media Group (телеканали «Інтер», НТН, «Мега», К1, К2, Zoom, «Піксель» і «Ентер-фільм»), «Медіа Група Україна» (телеканали «Україна», «НЛО TV», «Футбол 1», «Футбол 2», «Індіго ТВ» і низка регіональних телеканалів), кіностудії FILM.UA Group, Star Media, Pro TV і «Квартал 95».



Популярные темы: Про нас у зарубіжному кіно Презентация программы по возрождению украинского кинопроизводства #КіноКраїна и текущее состояние дел в киноотрасли Лидеры украинского кинопроката первой половины 2015 года: доходы — Голливуду, убытки — Украине
 

Комментарии к записи: 3

Одно название чего стоит. Раз людей продолжают убивать, значит ценности майдана не поменялись.

С ценностями и взаимопониманием будет сложно, но со временем всё изменится. Вот, прочитала у Le Bombito De Pukano:
5 стадий принятия неизбежного свидомитом (на примере строящегося Керченского моста с континентальной России на Крымский полуостров):
1-я стадия – Отрицание («ахахаха, ватники, никакого моста не будет, Слава Украине!»);
2-я стадия – Гнев («сраные кацапы, мрази, сдохните недочеловеки!»);
3-я стадия – Торг («мост построят, но он развалится», «мост пригодится для сообщения между украинскими Крымом и Кубанью»);
4-я стадия – Депрессия («при Януковиче такого не было», «за что мы стояли на майдане?»);
5-я стадия – Принятие («Россия — священная наша держава, Россия — любимая наша страна!»).

Цінності українців після Майдану попри все не змінилися — бабло і шенгенська віза.


Форма добавления комментариев