Тени забытых предков (Тіні забутих предків, 1965) Баллада о бомбере (Украина, Россия, 2011) Мультсериал «Казаки» (Украина, 1967-1995) За двумя зайцами (1961) Битва за Севастополь (Незламна, 2015) Влюбленные в Киев (Украина, 2011) Белая гвардия (2011). Телесериал по одноимённому роману Михаила Булгакова Богдан Хмельницкий (1941) Матч (Украина-Россия, 2012)


«Максим Оса» — перший український комікс, який перетвориться на фільм

1 звезда2 звезды3 звезды4 звезд5 звезд6 звезд7 звезд8 звезд9 звезд10 звезд (голосов: 11, средний балл: 9,64)

Дата: 03.11.2013 Автор: Рубрики: Исходники Метки: , , Версия для печати

«Максим Оса» - перший український комікс, який перетвориться на фільм

Вересень року від Різдва Христового 1636 го. Сидить козак над власною могилою і п’яту добу в обнімку з горілкою думу думає — якого біса, могила його є, а він живий? І тут до нього приходить пані смерть… Власне, не пані, а пан, і не смерть, а просто з вигляду персонаж настільки потворний, що із смертю його переплутати було не важко… Познайомимося: козак — це Максим Оса, герой виданого в Україні, Бельгії, Франції, Польщі та Росії коміксу Ігоря Баранька, «Максим Оса: Людина з того світу». Максим — хорунжий Корсунського полку, що повернувся в рідне село після походу на Крим. Пан, що з лиця мов смерть, — Андрійко, слуга ясновельможного князя Зенона Онуфрія Кричевського. Далі за малюнками графічного роману — незгода Максима скоритися і піти з Андрійком до його хазяїна, бої на шаблях, пси-перевертні, відьми, флешбеки в минуле з таємницями, таємничим скарбом і вродливими паннами. Додайте до цього швидкий темп історичного бойовика з елементами трилера та містики, чорний гумор і — головне! — харизматичного героя з ознаками Джеймса Бонда, Росомахи і Дієго Алатрісте. В результаті ви отримаєте те, що всі давно шукали: ідеальний варіант для екранізації, чудовий — можливий — матеріал для прокатного кіно, яке в американському авторстві увесь час лають і про яке в українській кінематографічній експлікації всі мріють. Більше того, в «Максимі…» є всі складові потенційного блокбастеру, де сам характер твору нагадує і «бондіану», і серію романів про Ераста Фандоріна, і самого «Шерлока Холмса». І що важливо — це все наше, не запозичене! Місце — Україна. Час — епоха козаччини: шаблі, пістолі, оселедці, мертві з кілками в серці, пишногруді красуні, пишні одежі і сорочка, що ближче до тіла. Тільки от чого так пізно звернули увагу на цей комікс: вийшов він ще 2008 року? Олексій Шапарев, засновник та креативний директор кінокомпанії HanzhonkovFilm, що взялася за кінореалізацію чорно-білої графіки коміксу, каже: «Я познайомився з Ігорем років п’ять тому. А про комікс «Максим Оса» дізнався в 2008 му, коли Ігор дав мені бельгійський варіант. І він мені запав у душу. Там гарна українська тема, без шароварщини, куди загнали козаччину останніми роками, і є справжній, чітко виражений герой: любитель горілки і жінок, але думаючий, вправний боєць. Плюс класний малюнок і детективна історія, яка сама по собі є кон’юнктурною темою. Цього більше ніж достатньо для видовищного кіно».

***

Насправді фільм зараз знаходиться в рудиментарному стані: дописується сценарій, чим займається молодий драматург Лілія Лилик, за словами Олексія, гарний знавець українського минулого, творець цікавого детективного сценарію «Крейсер Варяг», а також відома письменниця і драматург Ірен Роздобудько. Треба визнати, з іменем Роздобудько шанси на якісний матеріал у продюсерів виросли. А якщо до цього додати, що режисер фільму, Олексій Мамедов, наполягає, аби редактором сценарію виступив Борис Акунін, градус очікування виросте до критичної точки. Щоправда, Акунін, Конан Дойль російського детективу, який написав 14 книжок про Ераста Фандоріна, одного з найпопулярніших літературних героїв новітньої історії, і є росіянином грузинського походження Григорієм Чхартішвілі, займається, окрім письменницької, ще й політичною діяльністю, яскраво і, останнім часом, активно виступаючи проти путінського режиму в Росії. Тож зараз його сили і час ідуть саме в цьому напрямку життя, що суттєво зменшує сподівання на означену вище редакторську допомогу, хоча в ній конкретно пан Акунін не відмовив.

Крім сценарію, зараз готується анімаційний трейлер — десь поміж березнем і травнем він мусить з’явитися в ротації на фестивалях та в інтернеті.

Фільм планують знімати у двох форматах: на 35 міліметрову плівку і на «цифру» — для подальшого творення комп’ютерної графіки. А її має бути багато. У вже відзняті кадри вставлятимуть намальовані на комп’ютері деталі, а часом — і весь антураж. Левова частина фільму складатиметься з павільйонних зйомок, і лише трошки — з «натури»: частинка сцен зніматиметься на території Києво Печерської Лаври, дещо — під Києвом, а одна конкретна сцена — на межі Донецької та Запорізької областей, де, зі слів Олексія, «є поля ковили, і влітку, коли трава набирається повної сили, пейзаж виглядає захопливим».

«Павільйонність» фільму пояснюється цілком доречним фінансовим аспектом — будувати усі хати, церкви чи замки шалено дорого, а знімати те, що є, означає використовувати вже вживане. Загалом, тут нічого крамольного немає, проте творці хочуть нового середовища, незаплямованого поглядом глядача. Тому вирішенням проблеми є комп’ютер. Власне, фільм і так має орієнтовний бюджет в чотири мільйони доларів. А якщо його ще збільшувати, наприклад, до 10 мільйонів, постане слушне питання, що потім з цим фільмом робити: як віддати гроші інвестору, як продати продукт, аби і вовки були ситі, і вівці цілі?

Дещо буде зніматися на вже знамениту камеру Arri Alexa, на яку минулого року зняли свої хіти і Ларс фон Трієр, і Мартін Скорсезе, дещо — на Phantom, певні моделі якої на межі технічних можливостей здатні записувати 2800 кадрів в секунду, маючи якість 1920×1080 точок, тобто приблизно в 100 разів швидше за звичайні HD камери (для знавців і професіоналів — цифровий формат буде DCI 2k DCP). Усе це робитиметься в павільйоні Української кіностудії анімаційних фільмів.

***

Інвестор у проекту — приватний, і поки засекречений. Держава не дала гроші, хоча за конституцією мусить. Та за цю халепу всуціль несуть відповідальність творці: на піччінг проектів, що були подані на конкурс отримання державного фінансування наприкінці 2011 року, Олексій Шапарев прийшов лише з попереднім планом знімального процесу, не маючи ні розробленого концепту фільму, ні закінченого сценарію, ні уявлення про акторів — бо «Максима Осу» тільки надумали знімати! В результаті Експертна комісія з питань кінематографії, розуміючи і виголошуючи зацікавленість в ідеї екранізації коміксу Ігоря Баранька, у державній фінансовій підтримці відмовила із зрозумілих причин. Тоді Олексій не зміг відповісти на питання, як фільм виглядатиме. Тепер — може. Каже: «Як друга частина «Шерлока Холмса» в режисурі Гая Річі». Розробник концепту фільму, Олексій пропонує уявити журналові «ШО»: «Після анімаційних титрів, в яких буде розказана передісторія головної інтриги фільму, скарбу, йтиме сцена, з якої саме починається комікс — Максим сидить біля власної могили. Ніч. Старе кладовище. Перший кадр, крупний: кулак б’є по землі, від чого у різні боки розлітаються дрібні шматочки і пилюка, і ми зі спини бачимо чоловіка біля могили, який голосить, але голосу спочатку не чутно. Камера показує його губи, вони ворушаться, чоловік щось говорить, і коли ми починаємо здогадуватися про що, нарешті чуються слова, мовляв, чому він не лежить у своїй могилі, а сидить перед нею. Ця сцена — хвилинна, вона вводить глядача у стан містичності. А після неї відразу починається екшен сцена».

Скажемо, що екшен сцена за коміксом — бій на шаблях Максима з Андрійком — закінчується тим, що переможця Максима хапають за руки і притискають до землі два величезних собаки. «Ми вже їх знайшли, — каже Олексій, — це будуть два добермани. Щоправда, у них на мордах буде грим: вночі вони мусять мати щось містичне — ми щось домалюємо на комп’ютері, — аби виглядали, як не живі, а вдень будуть цілком природними».

Зовнішній вигляд героїв, або, як зараз кажуть, дизайн їхніх костюмів — один з важливих моментів концепції екранного «Максима Оси». Наразі одягом займається київський майстер Андрій Караваєв, який запропонував трохи осучаснити вбрання козаків та панн, намальованих Бараньком, і трохи надати їм сексуальності. Історична правда буде змінена, і це є своєрідним трендом сучасного псевдоісторичного кіно, що тяжіє до фентезі як стилю. Олексій Шапарев наводить у приклад нещодавній фільм Тарзема Сінгха «Війна богів», де у звичному одязі стародавніх еллінів з’явилися додаткові елементи, вживані сучасним людством. Можна собі уявити розкішні українські шати XVII сторіччя у модному сучасному виконанні Haute Couture на звабливому тілі Ольги Сумської — вона вже носила напівпрозорі «вінтажні» речі Османської імперії в «Роксолані», тепер їй пропонують шляхетні плаття України одягти в «Максимі Осі», і, кажуть, вона не проти. Щоправда, тепер, якщо погодиться, вона гратиме негативного персонажа, ба навіть відьму, що оскаженіло шукає скарб кошового отамана Матвія Хвоста. Є думка, аби його зіграв Віталій Лінецький. Щодо інших — поки не зрозуміло. Українських акторів хочуть режисер і продюсери, а от автор коміксу наполягає на типажності, яку й пропонує покласти наріжним каменем.

***

Коли маєш перед очима екранізацію коміксу, відразу спадає на думку аналогія з американськими коміксами, стратегія втілення яких полягає ще й у їхньому об’ємі, визначеному величезною кількістю продовжень. Наразі систему немає сенсу міняти — комікс, а відтак і фільм «Максим Оса», матиме сіквел, а невдовзі стане трилогією… з можливим виходом на тетралогію. В наш час це банальна і вигідна бізнесова форма популяризації франшизи, і крапку в ній може поставити або тотальна збитковість, зумовлена глядацькою байдужістю, або воля автора, якому набридло займатися одним і тим самим. У випадку з трилогіями «Назад у майбутнє» Роберта Земекіса (майже мільярд доларів у світовому прокаті) і «… друзями Оушена» Стівена Содерберга (більше 1 мільярда 100 мільйонів) причиною закриття франшиз були самі творці. А от серіали «Зникла кімната» (всього 6 серій) або «Проблиски минулого» (лише перший сезон) закрили через слабку увагу аудиторії. Нам трохи відкрили таємниці щодо продовження. У другій частині пригоди Максима перемістяться з України до Венеції, де він шукатиме австрійського шпигуна. А третя, нарешті, оповідатиме про Максима на Запорозькій Січі. Характерно, що, як в пригодах Шерлока Холмса і Джеймса Бонда, у Оси буде його найпалкіший шанувальник, фанат і злійший друг — наскрізний образ, пан Кричевський. Власне, цей амбівалентний чоловік і врятує Максима у фіналі третьої частини — хитро жонглюючи словами, поверне йому втрачену шляхетну породу… Шляхетність, досконалість, новаторство, оригінальність — це те, що хочеться побачити в першій в українському кіно екранізації коміксу, бо якщо буде не так, без куражу та захоплення, наш вибагливий і не такий вже й масовий глядач не повірить, не захоче і більше не піде, і все знову зійде на пси, і комікс почине в бозі замість Максима Оси, але вже надовго, чекаючи на друге пришестя Баранька чи йому подібних гуру графічного малюнку.

Ярослав Підгора-Гвяздовський
Журнал «ШО»



Популярные темы: Наша відповідь Марвелу і DC: Надихнувшись Бетменом і Суперменом, українські автори малюють історії про козаків Книга «Довженко без гриму: Листи, спогади, архівні знахідки» (упорядники Віра Агеєва та Сергій Тримбач) Украинка Людмила Павличенко — самая результативная женщина-снайпер. О её жизни расскажет фильм «Незламна» («Битва за Севастополь», 2015)
 


Форма добавления комментариев