Тени забытых предков (Тіні забутих предків, 1965) Баллада о бомбере (Украина, Россия, 2011) Мультсериал «Казаки» (Украина, 1967-1995) За двумя зайцами (1961) Битва за Севастополь (Незламна, 2015) Влюбленные в Киев (Украина, 2011) Белая гвардия (2011). Телесериал по одноимённому роману Михаила Булгакова Богдан Хмельницкий (1941) Матч (Украина-Россия, 2012)


Підсумки роботи Державної служби кінематографії України у 2009 році

1 звезда2 звезды3 звезды4 звезд5 звезд6 звезд7 звезд8 звезд9 звезд10 звезд (голосов: 5, средний балл: 8,60)

Дата: 02.01.2010 Автор: Рубрики: Обзоры, Экспертиза Метки: , Версия для печати

Держкіно УкраїниРозвиток національної кінематографії є одним з найважливіших системних факторів розбудови єдиного загальнонаціонального інформаційного простору, відновлення ролі й впливу національного кіномистецтва на формування духовних цінностей українського народу.

Як свідчить світовий досвід, передові позиції в розвитку індустрії кіно займають ті держави, де створені належні правові, організаційні, фінансові та технологічні умови, які активно використовуються для розвитку національного кіновиробництва, розбудови кіномережі, забезпечення доступу глядачів до споживання національних мистецьких вартостей. У європейських країнах та Росії розвинута кіноіндустрія сприяє зростанню кількості вироблюваних фільмів, збільшенню їх присутності в інформаційному просторі, зростанню валових надходжень від кіно-показів. Зокрема, законодавством Росії, Польщі, Франції, Німеччини, Італії, Іспанії та багатьох інших країн передбачені наступні форми протекціонізму: бюджетна дотація виробництва фільмів та збереження спадщини, субсидування кіно-виробничих компаній з метою стимулювання розвитку національного кіно (Іспанія); дотація, державна фінансова підтримка та податкові пільги при створенні національного фільму (Росія, Франція, Німеччина); спеціальний додатковий податок з прибутків, отриманих від продажу квитків, обов’язкові збори та оподаткування діяльності телевізійних каналів, які складають прибутки телевізійних підприємств на підтримку кіновиробництва (Франція, Польща). У частині європейських країн (Естонія, Данія, Фінляндія) запроваджені відрахування на потреби кіновиробництва від реалізації алкоголю, тютюну, азартних ігор. Зазначені заходи сприяли ефективному розвитку кіно-індустрії цих країн, зростанню відсотка національної фільмової продукції в інформаційному просторі, валових надходжень від кіно-показів.

Протягом 2009 року Державна служба кінематографії України підготувала декілька нормативно-правових актів з метою забезпечення політики державного протекціонізму виробництва національних фільмів, розширення джерел фінансування національного кіновиробництва, стимулювання розвитку національної кіноіндустрії, технічного переоснащення галузі.

Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про ратифікацію Європейської конвенції про спільне кінематографічне виробництво». У першому читанні прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про кінематографію» щодо запровадження протекціонізму по відношенню до національного фільму. Зареєстровано ще кілька законопроектів, серед яких – «Про збір на підтримку національної кінематографії» та «Про внесення змін до Законів України щодо створення сприятливих умов для розвитку національної кінематографії». Підготовлено проект Концепції «Про розвиток національної кіноіндустрії на 2011-2015 роки», відповідно внесені пропозиції до Кабінету Міністрів України щодо розмежування державного замовлення і фінансової підтримки виробництва й розповсюдження національних фільмів.

Закуплене сучасне обладнання для обробки кіноплівки і тиражування фільмокопій в Національному Центрі Олександра Довженка; його повноцінна експлуатація почнеться у березні-травні 2010 року. На Національній кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка створено центр цифрового відновлення фільмофонду. Фактично, це завершує формування завершеного технологічного циклу з надання послуг знімальним кіно-групам.

У 2009 році зберігалися й зростали позитивні тенденції, пов’язані, насамперед, із збільшенням кількості кіно-відвідувань, зростанням валових надходжень від кіно-показів, інвестуванням у будівництво та переоснащення кіномережі. Станом на 31 грудня 2009 р. в Україні діяло понад 275 кінозалів, оснащених найсучаснішою апаратурою. У великих містах продовжується будівництво мегамаркетів з багатозальними кінотеатрами – мультиплексами. За 2009 рік валовий збір від кіно-показів збільшився на 37%, у порівнянні з 2008 роком.

Особлива увага приділялася ствердженню статусу української мови у кіномережі. Від часу введення в дію рішення Конституційного Суду України Державною службою кінематографії України видано для кіно-театрального показу 328 державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів (у тому числі, 154 фільми, дубльовані державною мовою; 51 фільм, озвучений державною мовою; 94 фільми, субтитровані державною мовою, 29 фільмів артхаузного кіно з синхронним перекладом державною мовою під час демонстрації).

Станом на 31 грудня 2009 р. Державною службою кінематографії України видано 11855 прокатних посвідчень. З них для кіно-театрального показу – на 147 назв; для телевізійного показу – на 4961 назву; відео прав – на 6747 назв.

Експертною комісією з питань публічного демонстрування кіно- і відеофільмів Міністерства культури і туризму України переглянуто 1176 фільмів. Серед них: за зверненням дистриб’юторських фірм – 724 фільми; за зверненням правоохоронних органів – 452 фільми. Заборонено до публічного показу 414 фільмів. Експертною комісією з питань визначення художньої якості фільмів іноземного виробництва та їх належності до високохудожнього, експериментального, авторського кіно переглянуто 5 фільмів і рекомендовано Державній службі кінематографії України відшкодувати дистриб’юторським компаніям витрати на субтитрування фільмів державною мовою.

Українське кіно презентувалося на Берлінському і Канському Міжнародних кінофестивалях. Успішними були міжнародні кінофестивалі «Молодість», «Крок», «Відкрита ніч», «Кінолітопис», «Українські альтернативи». Цього року їх особливістю стала подальша презентація кращих фільмів у вітчизняній кіномережі. Найбільшої популярності набула демонстрація фільмів кінофестивалю «Українські альтернативи».

Разом з тим, в галузі залишилась невирішеною низка проблем, пов’язаних, насамперед, з різким скороченням бюджетних асигнувань на створення та розповсюдження національних фільмів. Видатки державного бюджету на потреби кіновиробництва становили у 2009 році всього 4.3 млн. грн. При цьому основна частина цих коштів була виділена для погашення заборгованості за вже виконані роботи. Наслідком стало різке скорочення кількості вироблених фільмів та їх присутності в кінопрокаті. За 2009 рік закінчено виробництво 13 фільмів. Навіть світове визнання, яке здобув цього року фільм К. Муратової «Мелодія для шарманки», не може змінити загальну картину в галузі українського кіно.

Недофінансування кіновиробництва поставило у вкрай скрутне становище всі державні кіностудії. Вони змушені були працювати у режимі скороченого робочого тижня; виникла заборгованість із сплати комунальних послуг, інших платежів до бюджету. Відповідно, деякі комерційні структури намагалися скористатися такою ситуацією та незаконно здійснити перерозподіл державного майна (ЗАТ «Одеська кіностудія», Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка, тощо).

Незважаючи на зростання кількості відвідувань кіно середньостатистичним жителем України, пропозиція у сфері кіно-обслуговування не відповідає запитам суспільства. З одного боку, завдяки приватним інвестиціям, іде реконструкція та переоснащення діючих міських кінотеатрів та будівництво багатозальних кінотеатрів у торговельних центрах. З іншого боку, відбувається зменшення загальної кількості міських кінотеатрів. На сьогодні значення такого показника, як забезпечення сучасними кінотеатрами в розрахунку на 100 тисяч міських жителів, складає в Україні 0.5. Це у 15 разів менше, ніж у Франції, та вдесятеро менше, ніж в інших європейських країнах.

Слід враховувати, що переважна частина міських кінотеатрів, особливо реконструйованих і переоснащених, знаходиться у великих містах. Так, станом на 31 грудня 2009 року демонстрація фільмів здійснювалася лише в 151 районному кінотеатрі (при тому, що в Україні налічується 490 районних центрів).

На 28504 сільські населені пункти налічувалося лише 1595 сільських стаціонарних кіноустановок (з яких працювали 596) та 90 пересувні відео-проекційні комплекси. Для порівняння: у 1995 році кількість кіно-видовищних закладів у районних центрах та сільській місцевості становила 13209. Через поганий (а іноді й аварійний) стан приміщень, застаріле обладнання, демонстрація фільмів у цих кінотеатрах стає практично неможливою та неефективною, що призводить до їх масової ліквідації та перепрофілювання. У той же час, відповідно до європейських стандартів в Україні необхідно мати не менше 1000 сучасних кінозалів.

З огляду на тенденції, що спостерігалися протягом 2009 року, стратегічними пріоритетами в галузі кінематографії на 2010 рік повинні стати:
• забезпечення стабільних джерел фінансування вітчизняного кіновиробництва;
• забезпечення присутності вітчизняних фільмів на світовому ринку кіно;
• створення належних правових та економічних засад для розвитку національного кіномистецтва в ринкових умовах;
• модернізація кіно-виробничих потужностей;
• забезпечення доступу населення до творів кіномистецтва, задоволення попиту на українську кіно-продукцію.

Держкіно України



Популярные темы: Підсумки роботи Державної служби кінематографії України у 2008 році Найвідоміші українські кінофестивалі В 2011 году количество зрителей в кинотеатрах Украины увеличилось на 15% по сравнению с прошлым годом
 


Форма добавления комментариев